2020 New York Movie Awards– Кращий Режисер
2020 Venice Film Awards- Краща Драма
2020 Hollywood Gold Awards - Кращий Трилер
2020 Florence Film Awards – Краща Драма
2020 Montreal Indie Short Film Awards - Кращий Режисер
2020 Monthly Indie Shorts - Кращий Режисер
2020 Toronto Film Channel Awards - Кращий Кінематографіст
2020 Cut & Clap – Кращий Саун Дизайн
2020 Wallachia Int'l Film Festival – приз журі
2020 Golden Wheat Awards – переможець
2020 Кosice International Monthly Film Festival – Фіналіст
2020 Prague International Monthly Film Festival – Фіналіст
2020 European Cinematography AWARDS - Фіналіст
2020 Canadian Cinematography Awards - Фіналіст
2020 Brukivka internationalfilm festival - Фіналіст
2020 Sweden Film Awards - Фіналіст
2020 NewYork Cinematography Awards - Півфіналіст
2020 Tempus Film Festival - Півфіналіст
2020 Bridge Fest - Кращий фільм
2020 Vesuvius International Monthly Film Festival - Номінант
2020 Kiarostami Film Festival - Номінант
2020 Constanta International Film Festival - Номінант
2020 Andromeda Film Festival - Номінант
2020 Rio Independent Film Festival - Номінант
2020 Hollywood Venus Awards - Номінант
2020 6th International Short Film Festival Pune india 21 - Номінант
2020 Golden Bridge İstanbul Short Film Festival - Номінант
2020 Anatolia International Film Festival - Номінант
2020 Goa Short Film Festival - Номінант
2020 Перший Крок - Номінант
2020 Кalakari film fest - Номінант
2020 Chambal International Film Festival - Номінант
2020 Golden Jury International Film Festival (GJIFF) - Номінант
2020 Assurdo Film Festival - Заохочувальна премія
2021 Iconic Images Film Festival - Номінант
2021 International Film Festival of Ahmednagar - Номінант
2021 Greatasianworldcinema International Film Festival - Фіналіст
2021 The Night of Drama Shorts - Заохочувальна премія
2021 The Gladiator Film Festival - Кращий Фільм
2021 Dubai Independent Film Festival - Номінант
2021 Only the Best Film Awards - Кращий Режисер IMDb verification
2021 Gravedigger Dave's Anthology Festival - Фіналіст
2021The Romford Film Festival - Номінант
2021Thessaloniki Free Short Festival - Фіналіст
2021 Savona International Film Event - Номінант
2021 Chicago Script Awards - Номінант
2021 Gangtok International Film Festival - Кращий Сценарій
2021 World Film Carnival - Singapore - Кращий Сценарій
2022 Lift-Off Filmmaker Sessions @ PinewoodStudios - Номінант
2022 Lift-Off Global Network - Номінант
2022 First-Time Filmmaker Sessions – номінант
2022 Only the Best Film Awards - Кращий перший сценарій
2023 Bistrita Romania International Film Festival - Номінант
2020 Venice Film Awards- Краща Драма
2020 Hollywood Gold Awards - Кращий Трилер
2020 Florence Film Awards – Краща Драма
2020 Montreal Indie Short Film Awards - Кращий Режисер
2020 Monthly Indie Shorts - Кращий Режисер
2020 Toronto Film Channel Awards - Кращий Кінематографіст
2020 Cut & Clap – Кращий Саун Дизайн
2020 Wallachia Int'l Film Festival – приз журі
2020 Golden Wheat Awards – переможець
2020 Кosice International Monthly Film Festival – Фіналіст
2020 Prague International Monthly Film Festival – Фіналіст
2020 European Cinematography AWARDS - Фіналіст
2020 Canadian Cinematography Awards - Фіналіст
2020 Brukivka internationalfilm festival - Фіналіст
2020 Sweden Film Awards - Фіналіст
2020 NewYork Cinematography Awards - Півфіналіст
2020 Tempus Film Festival - Півфіналіст
2020 Bridge Fest - Кращий фільм
2020 Vesuvius International Monthly Film Festival - Номінант
2020 Kiarostami Film Festival - Номінант
2020 Constanta International Film Festival - Номінант
2020 Andromeda Film Festival - Номінант
2020 Rio Independent Film Festival - Номінант
2020 Hollywood Venus Awards - Номінант
2020 6th International Short Film Festival Pune india 21 - Номінант
2020 Golden Bridge İstanbul Short Film Festival - Номінант
2020 Anatolia International Film Festival - Номінант
2020 Goa Short Film Festival - Номінант
2020 Перший Крок - Номінант
2020 Кalakari film fest - Номінант
2020 Chambal International Film Festival - Номінант
2020 Golden Jury International Film Festival (GJIFF) - Номінант
2020 Assurdo Film Festival - Заохочувальна премія
2021 Iconic Images Film Festival - Номінант
2021 International Film Festival of Ahmednagar - Номінант
2021 Greatasianworldcinema International Film Festival - Фіналіст
2021 The Night of Drama Shorts - Заохочувальна премія
2021 The Gladiator Film Festival - Кращий Фільм
2021 Dubai Independent Film Festival - Номінант
2021 Only the Best Film Awards - Кращий Режисер IMDb verification
2021 Gravedigger Dave's Anthology Festival - Фіналіст
2021The Romford Film Festival - Номінант
2021Thessaloniki Free Short Festival - Фіналіст
2021 Savona International Film Event - Номінант
2021 Chicago Script Awards - Номінант
2021 Gangtok International Film Festival - Кращий Сценарій
2021 World Film Carnival - Singapore - Кращий Сценарій
2022 Lift-Off Filmmaker Sessions @ PinewoodStudios - Номінант
2022 Lift-Off Global Network - Номінант
2022 First-Time Filmmaker Sessions – номінант
2022 Only the Best Film Awards - Кращий перший сценарій
2023 Bistrita Romania International Film Festival - Номінант
Блуд
Молодий викладач історії Борис знаходить древній згорток, вміст якого може істотно вплинути на відоме нам тлумачення історичних подій. На шляху до сенсаційного відкриття стає його дядько, нечистий на руку торговець антикваріатом, який отримав замовлення на цю знахідку та готовий піти на все щоб її отримати.
A young history teacher - Boris, finds an ancient artifact that can significantly affect to the history of events we know. On his way to the sensational discovery, his uncle, an unclean antique dealer, who received the order for this find and ready to go for anything to get it.
A young history teacher - Boris, finds an ancient artifact that can significantly affect to the history of events we know. On his way to the sensational discovery, his uncle, an unclean antique dealer, who received the order for this find and ready to go for anything to get it.
ФІЛЬМ ЮРІЯ ОНИЩЕНКО
"Навіки в строю. Слава та Честь"
Історія розповідає про військових, удостоєних звання Героя України за надзвичайну відвагу в обороні країни, з особливим зв’язком із Одесою. Через голос оповідача розкриваються їхні життя, жертви та героїчні вчинки. Вони боролися не лише за Батьківщину, а й за майбутнє всіх українців, забезпечуючи мир для наступних поколінь.
Паралельно розгортається інша лінія – хлопчик і дівчинка прямують вулицями сучасної Одеси. Їхнє завдання – посадити квітку в самому серці міста, як символ надії та нового початку. Коли вони нарешті виконують свою місію, стає зрозумілим головне послання: життя триває. Майбутнє, в якому вони зростають, стало можливим завдяки подвигам захисників України. Посаджена ними квітка символізує нову сторінку для Одеси й усієї країни, де діти можуть жити та де розквітає мир.
2024 Paris Film Awards - Краща Драма
2024 Milan Gold Awards - Кращий Художній Фільм
2024 Zuma International Film Festival - Номінант
2024 Dispatches of War - Номінант
2024 Lift-Off Filmmaker Sessions by Lift-Off Global Network - Номінант
2024 Lift-Off Filmmaker Sessions - Номінант
2024 First-Time Filmmaker Sessions - by Lift-Off Global Network - Номінант
2024 Lift-Off First-Time Filmmaker Sessions 2024 - Номінант
2024 Los Angeles Short Film Award - Номінант
"Навіки в строю. Слава та Честь"
Історія розповідає про військових, удостоєних звання Героя України за надзвичайну відвагу в обороні країни, з особливим зв’язком із Одесою. Через голос оповідача розкриваються їхні життя, жертви та героїчні вчинки. Вони боролися не лише за Батьківщину, а й за майбутнє всіх українців, забезпечуючи мир для наступних поколінь.
Паралельно розгортається інша лінія – хлопчик і дівчинка прямують вулицями сучасної Одеси. Їхнє завдання – посадити квітку в самому серці міста, як символ надії та нового початку. Коли вони нарешті виконують свою місію, стає зрозумілим головне послання: життя триває. Майбутнє, в якому вони зростають, стало можливим завдяки подвигам захисників України. Посаджена ними квітка символізує нову сторінку для Одеси й усієї країни, де діти можуть жити та де розквітає мир.
2024 Paris Film Awards - Краща Драма
2024 Milan Gold Awards - Кращий Художній Фільм
2024 Zuma International Film Festival - Номінант
2024 Dispatches of War - Номінант
2024 Lift-Off Filmmaker Sessions by Lift-Off Global Network - Номінант
2024 Lift-Off Filmmaker Sessions - Номінант
2024 First-Time Filmmaker Sessions - by Lift-Off Global Network - Номінант
2024 Lift-Off First-Time Filmmaker Sessions 2024 - Номінант
2024 Los Angeles Short Film Award - Номінант
Навіки в строю. Слава та Честь
ФІЛЬМ ЮРІЯ ОНИЩЕНКО
"Болбока"
Дата завершення: 14 серпня 2022
Болбока - гагаузька назва села Котловина в Одеській області України. Село було перейменоване з Болбока в Котловина в 1945 році, проте гагаузи, досі називають село Болбока. Болбока - найбільше гагаузьке село в Україні. А рідна культура для гагаузів є частиною їх життя та побуту. Наразі село переживає значне демографічне старіння. Одна з цілей цього фільму, ініційованого місцевою громадою - зберегти свою нематеріальну культурну спадщину для майбутніх поколінь.
ПРЕМ'ЄРА В УКРАЇНІ 28 СЕРПНЯ С. КОТЛОВИНА (БОЛБОКА)
2022 First-Time Filmmaker Sessions - Номінант
2022 Lift-Off Sessions - Номінант
2022 Black Cat Award International Film Festival - Номінант
2022 Kosice International Film Festival - Номінант
2022 International Folklore Film Festival (IFFF) - Номінант
"Болбока"
Дата завершення: 14 серпня 2022
Болбока - гагаузька назва села Котловина в Одеській області України. Село було перейменоване з Болбока в Котловина в 1945 році, проте гагаузи, досі називають село Болбока. Болбока - найбільше гагаузьке село в Україні. А рідна культура для гагаузів є частиною їх життя та побуту. Наразі село переживає значне демографічне старіння. Одна з цілей цього фільму, ініційованого місцевою громадою - зберегти свою нематеріальну культурну спадщину для майбутніх поколінь.
ПРЕМ'ЄРА В УКРАЇНІ 28 СЕРПНЯ С. КОТЛОВИНА (БОЛБОКА)
2022 First-Time Filmmaker Sessions - Номінант
2022 Lift-Off Sessions - Номінант
2022 Black Cat Award International Film Festival - Номінант
2022 Kosice International Film Festival - Номінант
2022 International Folklore Film Festival (IFFF) - Номінант
Болбока
СЕРІЯ ПЕРЕДАЧ ЮРІЯ ОНИЩЕНКО
"ДІЗНАЄМОСЬ. БЕССАРАБІЯ."
Це цикл передач, в котрих ведуча Мілена Компанієць вирушає у експедицію до Західної Одещини, так званої Південної Бессарабії.
Під час експедиції Мілена відвідає: м.Болград, м.Вилкове, м.Ізмаїл та сусідні з ними села та села навколо найбільшого природного в Україні озера лиманного типу Ялпуг.
Ведуча розповідатиме про цікаві історичні та культурні факти в регіоні та мультинаціональну культуру та традиції. Відвідає представників різних національностей котрі проживають на теренах Південної Бессарабії.
Побачить які традиційні страви вони готують, які ремесла в них збереглись, почує народні пісні, побачити танці, їх побут то що.
Мілена прийматиме в цьому безпосередню участь, долучаючись до процесу ремісництва, готування та інших галузей традиційного повсякденного життя в регіоні.
#запідтримкиУКФ
"ДІЗНАЄМОСЬ. БЕССАРАБІЯ."
Це цикл передач, в котрих ведуча Мілена Компанієць вирушає у експедицію до Західної Одещини, так званої Південної Бессарабії.
Під час експедиції Мілена відвідає: м.Болград, м.Вилкове, м.Ізмаїл та сусідні з ними села та села навколо найбільшого природного в Україні озера лиманного типу Ялпуг.
Ведуча розповідатиме про цікаві історичні та культурні факти в регіоні та мультинаціональну культуру та традиції. Відвідає представників різних національностей котрі проживають на теренах Південної Бессарабії.
Побачить які традиційні страви вони готують, які ремесла в них збереглись, почує народні пісні, побачити танці, їх побут то що.
Мілена прийматиме в цьому безпосередню участь, долучаючись до процесу ремісництва, готування та інших галузей традиційного повсякденного життя в регіоні.
#запідтримкиУКФ
І-мапа
2021
Проєкт «Інтерактивна туристична мапа Західної Одещини (І-мапа)» було реалізовано в межах партнерської програми «Культура.Туризм. Регіони» Українського культурного фонду, Програми USAID «Конкурентоспроможна економіка України» (КЕУ) та Офісу розвитку малого та середнього підприємництва (SME.DO) при Міністерстві розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.
Веб-ресурс, являє собою єдину туристичну промокампанію Західної Одещини. Сайт демонструє привабливість регіону стимулюючи розвиток локальних підприємців та э надійним ресурсом для самостійного туризму в регіоні.
Веб-сайт І-мапи містить інформацію про туристичні об’єкти та локальних підприємців Західної Одещини.
2021 Web Awards UA - 1 місце: туризм та відпочинок
2021 Web Awards UA - кращий креатив
2020 CSS Design Awards - Special Kudos
2020 CSS Design Awards - Приз симпатій глядачів
2020 People's Choice Award - Innovation Design Award
2020 People's Choice Award - UI Design Award
2020 People's Choice Award - UX Design Award
2020 Awwwards - Honorable Mention in Awwwards
2020 Awwwards - Mobile Excellence
Проєкт «Інтерактивна туристична мапа Західної Одещини (І-мапа)» було реалізовано в межах партнерської програми «Культура.Туризм. Регіони» Українського культурного фонду, Програми USAID «Конкурентоспроможна економіка України» (КЕУ) та Офісу розвитку малого та середнього підприємництва (SME.DO) при Міністерстві розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.
Веб-ресурс, являє собою єдину туристичну промокампанію Західної Одещини. Сайт демонструє привабливість регіону стимулюючи розвиток локальних підприємців та э надійним ресурсом для самостійного туризму в регіоні.
Веб-сайт І-мапи містить інформацію про туристичні об’єкти та локальних підприємців Західної Одещини.
2021 Web Awards UA - 1 місце: туризм та відпочинок
2021 Web Awards UA - кращий креатив
2020 CSS Design Awards - Special Kudos
2020 CSS Design Awards - Приз симпатій глядачів
2020 People's Choice Award - Innovation Design Award
2020 People's Choice Award - UI Design Award
2020 People's Choice Award - UX Design Award
2020 Awwwards - Honorable Mention in Awwwards
2020 Awwwards - Mobile Excellence
Пам’ятки (Одеса та Одещина) на цьому не закінчуються. Продовжуючи етнічну екскурсію познайомимось зі «столицею бесарабських болгар». Але свою назву отримала не через мешканців, а їхню мову. З болгарської «бол» та «град» — це «місто достатку». Це гарно характеризує місцевість: в озері Ялпуг водиться велика кількість риби, а на землях можна вирощувати будь-що.
Тут чудово поєднуються селянські хатки та архітектурні споруди, виконані у стилі модерн. Розташований тут Преображенський храм можна порівняти з Ісаакіївським собором у Петербурзі. З цього приводу є легенда, що у документах на будівництво святині переплутали декілька букв у назві міста. Таким чином собор побудували у Болграді, а не у Білгороді, що у Росії. В маленькому містечку панували представники Османської, Російської імперії, Молдови, а зараз він є частиною Української Бессарабії.
Переправа в Орлівці
Поромна переправа Орлівка — Ісакча є міжнародним пунктом пропуску між Румунією та Україною. Потрапляючи сюди, кожен має можливість насолодитися красою річки Дунай, яка є найдовшою на території Європейського Союзу. Завдяки переправі українці можуть значно швидше дістатись Болгарії, Туреччина, а також Греції. Будівництво розпочалось у 2015 році, тому можна вважати транспортний коридор Україна — Південна Європа відносно молодим. За деякими даними, щоденно переправляються приблизно шість сотень людей та три сотні транспортних засобів.
Розповідати про Бессарабію та її мешканців можна безупинно, тому дивіться відеоблог i-Mapa TV і пізнавайте з нами навколишній світ не покидаючи квартиру.
Ми вирушили до Південної Бессарабії, для створення циклу нових туристичних, науково-пізнавальних передач.
Тут чудово поєднуються селянські хатки та архітектурні споруди, виконані у стилі модерн. Розташований тут Преображенський храм можна порівняти з Ісаакіївським собором у Петербурзі. З цього приводу є легенда, що у документах на будівництво святині переплутали декілька букв у назві міста. Таким чином собор побудували у Болграді, а не у Білгороді, що у Росії. В маленькому містечку панували представники Османської, Російської імперії, Молдови, а зараз він є частиною Української Бессарабії.
Переправа в Орлівці
Поромна переправа Орлівка — Ісакча є міжнародним пунктом пропуску між Румунією та Україною. Потрапляючи сюди, кожен має можливість насолодитися красою річки Дунай, яка є найдовшою на території Європейського Союзу. Завдяки переправі українці можуть значно швидше дістатись Болгарії, Туреччина, а також Греції. Будівництво розпочалось у 2015 році, тому можна вважати транспортний коридор Україна — Південна Європа відносно молодим. За деякими даними, щоденно переправляються приблизно шість сотень людей та три сотні транспортних засобів.
Розповідати про Бессарабію та її мешканців можна безупинно, тому дивіться відеоблог i-Mapa TV і пізнавайте з нами навколишній світ не покидаючи квартиру.
Ми вирушили до Південної Бессарабії, для створення циклу нових туристичних, науково-пізнавальних передач.
Болград - завжди смачно
Пам’ятки (Одеса та Одещина) на цьому не закінчуються. Продовжуючи етнічну екскурсію познайомимось зі «столицею бесарабських болгар». Але свою назву отримала не через мешканців, а їхню мову. З болгарської «бол» та «град» — це «місто достатку». Це гарно характеризує місцевість: в озері Ялпуг водиться велика кількість риби, а на землях можна вирощувати будь-що.
Тут чудово поєднуються селянські хатки та архітектурні споруди, виконані у стилі модерн. Розташований тут Преображенський храм можна порівняти з Ісаакіївським собором у Петербурзі. З цього приводу є легенда, що у документах на будівництво святині переплутали декілька букв у назві міста. Таким чином собор побудували у Болграді, а не у Білгороді, що у Росії. В маленькому містечку панували представники Османської, Російської імперії, Молдови, а зараз він є частиною Української Бессарабії.
Переправа в Орлівці
Поромна переправа Орлівка — Ісакча є міжнародним пунктом пропуску між Румунією та Україною. Потрапляючи сюди, кожен має можливість насолодитися красою річки Дунай, яка є найдовшою на території Європейського Союзу. Завдяки переправі українці можуть значно швидше дістатись Болгарії, Туреччина, а також Греції. Будівництво розпочалось у 2015 році, тому можна вважати транспортний коридор Україна — Південна Європа відносно молодим. За деякими даними, щоденно переправляються приблизно шість сотень людей та три сотні транспортних засобів.
Розповідати про Бессарабію та її мешканців можна безупинно, тому дивіться відеоблог i-Mapa TV і пізнавайте з нами навколишній світ не покидаючи квартиру.
Ми вирушили до Південної Бессарабії, для створення циклу нових туристичних, науково-пізнавальних передач.
Тут чудово поєднуються селянські хатки та архітектурні споруди, виконані у стилі модерн. Розташований тут Преображенський храм можна порівняти з Ісаакіївським собором у Петербурзі. З цього приводу є легенда, що у документах на будівництво святині переплутали декілька букв у назві міста. Таким чином собор побудували у Болграді, а не у Білгороді, що у Росії. В маленькому містечку панували представники Османської, Російської імперії, Молдови, а зараз він є частиною Української Бессарабії.
Переправа в Орлівці
Поромна переправа Орлівка — Ісакча є міжнародним пунктом пропуску між Румунією та Україною. Потрапляючи сюди, кожен має можливість насолодитися красою річки Дунай, яка є найдовшою на території Європейського Союзу. Завдяки переправі українці можуть значно швидше дістатись Болгарії, Туреччина, а також Греції. Будівництво розпочалось у 2015 році, тому можна вважати транспортний коридор Україна — Південна Європа відносно молодим. За деякими даними, щоденно переправляються приблизно шість сотень людей та три сотні транспортних засобів.
Розповідати про Бессарабію та її мешканців можна безупинно, тому дивіться відеоблог i-Mapa TV і пізнавайте з нами навколишній світ не покидаючи квартиру.
Ми вирушили до Південної Бессарабії, для створення циклу нових туристичних, науково-пізнавальних передач.
Ялпуг, коло навколо №1
Буджак — історична частина Бессарабії.
Таку назву має територія, яка займає південну частину Межиріччя Дунаю і Дністра та на сході омивається Чорним морем. Сьогодні це південно-західна частина Одещини, а також деяких районів Молдови. Ті, хто цікавився історією, навіть уявити собі не можуть, що Одеська область — скарбничка культурного розмаїття.
Етимологія назви походить від турецького «bucak», тобто «кут», а назвали так тому що територія розташовувалась між турецької фортецею Ізмаїл, Бендери та Аккерманом. Альтернативне наймення — Аккерманщина є калькою слов’янської назви найбільшого міста регіону нині Білгорода-Дністровського, який ще в XV сторіччі був окупований османами та став називатися Аккерманом (з турецької Akkerman» — «Біла фортеця». Крім турків володарями цих земель були ногайці, яких ще називають «буджацькі татари». Вони часто здійснювали набіги на територію Молдавського князівства, а також мали сутички із запорізькими козаками, на Поділлі грабували селян, та викрадали їх і продавали в рабство. До османів Буджак мав і слов’янське найменування — Оглос та знаходився у володінні Болгарського ханства, до приходу печенігів на початку X століття. Болгари України й в наш час є найпоширенішим народом на цій місцевості. Можна зробити висновок, що Північне Причорномор’я частіше було під владою кочових племен. Але завдяки цьому сьогодні ми спостерігаємо строкатий етномовний склад. Цікавим є ще той факт, що українці, які проживають в українській частині Буджака, складають лише маленьку частину населення, за деякими даними — лише 35 відсотків. Крім них тут в мирі та злагоді живуть болгари, гагаузи, а також потомки німців та албанців-арнаутів, які вже давно покинули цю землю.
Таку назву має територія, яка займає південну частину Межиріччя Дунаю і Дністра та на сході омивається Чорним морем. Сьогодні це південно-західна частина Одещини, а також деяких районів Молдови. Ті, хто цікавився історією, навіть уявити собі не можуть, що Одеська область — скарбничка культурного розмаїття.
Етимологія назви походить від турецького «bucak», тобто «кут», а назвали так тому що територія розташовувалась між турецької фортецею Ізмаїл, Бендери та Аккерманом. Альтернативне наймення — Аккерманщина є калькою слов’янської назви найбільшого міста регіону нині Білгорода-Дністровського, який ще в XV сторіччі був окупований османами та став називатися Аккерманом (з турецької Akkerman» — «Біла фортеця». Крім турків володарями цих земель були ногайці, яких ще називають «буджацькі татари». Вони часто здійснювали набіги на територію Молдавського князівства, а також мали сутички із запорізькими козаками, на Поділлі грабували селян, та викрадали їх і продавали в рабство. До османів Буджак мав і слов’янське найменування — Оглос та знаходився у володінні Болгарського ханства, до приходу печенігів на початку X століття. Болгари України й в наш час є найпоширенішим народом на цій місцевості. Можна зробити висновок, що Північне Причорномор’я частіше було під владою кочових племен. Але завдяки цьому сьогодні ми спостерігаємо строкатий етномовний склад. Цікавим є ще той факт, що українці, які проживають в українській частині Буджака, складають лише маленьку частину населення, за деякими даними — лише 35 відсотків. Крім них тут в мирі та злагоді живуть болгари, гагаузи, а також потомки німців та албанців-арнаутів, які вже давно покинули цю землю.
Ялпуг, коло навколо №2
Зелений туризм Бессарабії включає ще одну цікаву місцевість, яка у народі отримала назву «Українська Венеція». Насправді важко порівняти Вилкове та італійську перлину, бо є лише одна схожість — водні канали, якими пересуваються туристи та місцеві мешканці. До цього маленького містечка треба звертатись незаангажованим поглядом — цей населений пункт має своєрідну культуру, а мешканці здебільшого православні старообрядці-липовани.
Місто розташоване у гирлі річки Дунай — це наклало певний відбиток на побут та звичаї жителів, які поселились на цих територіях же у вісімнадцятому сторіччі. Човни тут користуються популярністю більше ніж автомобілі й зовсім не є предметом розкоші. Зустріти такий транспорт можна майже біля кожної хати.
З популяризацією інформації про внутрішній туризм, велика кількість українців звернула увагу на Вилкове. Завдяки цьому тут з’являється туристична інфраструктура. Цікавим фактом є те, що місцевість привертала увагу діячів мистецтва. Так, радянський поет Булат Окуджава створив свій нарис «Містечко на єриках» саме тут, а також деякі сцени фільму «Дванадцять стільців» режисера Ульрике Оттингер знімалися у Вилковому.
Місто розташоване у гирлі річки Дунай — це наклало певний відбиток на побут та звичаї жителів, які поселились на цих територіях же у вісімнадцятому сторіччі. Човни тут користуються популярністю більше ніж автомобілі й зовсім не є предметом розкоші. Зустріти такий транспорт можна майже біля кожної хати.
З популяризацією інформації про внутрішній туризм, велика кількість українців звернула увагу на Вилкове. Завдяки цьому тут з’являється туристична інфраструктура. Цікавим фактом є те, що місцевість привертала увагу діячів мистецтва. Так, радянський поет Булат Окуджава створив свій нарис «Містечко на єриках» саме тут, а також деякі сцени фільму «Дванадцять стільців» режисера Ульрике Оттингер знімалися у Вилковому.
Вилкове - всесвіт води
Варто наголосити, що туризм в Бессарабії та галузь, яка потребує детального вивчення. Самі українці мало знають про миловидність степів, які зараз обрамляють височенні дерева та змієподібні автодороги. Знавці історії розповідають, що з самого початку ці землі мали вигляд безкрайнього поля, ніби моря трави, де вершники сидячи на конях звільняли свій вільний дух. Важко уявити, але бур’ян та польові рослини мали надзвичайний зріст — могли сховати не тільки людину, а їздця на скакуні.
Розповідаючи про Ізмаїл скажемо, що це найпівденніше місто країни, потрапляючи у яке людина переживає справжній «культурний шок». Сьогодні є найбільшим українським портом на Дунаї. Тут також можна зустріти багатонаціональний колорит притаманний для цієї частини держави. За останні 200 років «неофіційна столиця Бессарабії» пережила турецьку, російську, молдавську, румунську і радянську влади. Кажучи про пам’ятки (Одеська область) давнини виділимо фортецю «Ізмаїл», від якої залишилася лише монументальна турецька мечеть.
Не можна оминути увагою регіональний ландшафтний парк «Ізмаїльські острови». Ті, хто вважає за краще екотуризм повинні стати гостями місцевості, яка у собі поріднила заплавний ліс, лугову рослинність та плавні. Екосистема — унікальна та має своєрідний ландшафт, рослинний і тваринний світ. Острів Татару є чудовим прикладом первозданної краси — незайманий ліс «обіймає» мальовниче озеро. Уважний турист побачить червонокнижні рослини та рідких птахів — квіти плавуна щитолистого та рожевого пелікана.
Розповідаючи про Ізмаїл скажемо, що це найпівденніше місто країни, потрапляючи у яке людина переживає справжній «культурний шок». Сьогодні є найбільшим українським портом на Дунаї. Тут також можна зустріти багатонаціональний колорит притаманний для цієї частини держави. За останні 200 років «неофіційна столиця Бессарабії» пережила турецьку, російську, молдавську, румунську і радянську влади. Кажучи про пам’ятки (Одеська область) давнини виділимо фортецю «Ізмаїл», від якої залишилася лише монументальна турецька мечеть.
Не можна оминути увагою регіональний ландшафтний парк «Ізмаїльські острови». Ті, хто вважає за краще екотуризм повинні стати гостями місцевості, яка у собі поріднила заплавний ліс, лугову рослинність та плавні. Екосистема — унікальна та має своєрідний ландшафт, рослинний і тваринний світ. Острів Татару є чудовим прикладом первозданної краси — незайманий ліс «обіймає» мальовниче озеро. Уважний турист побачить червонокнижні рослини та рідких птахів — квіти плавуна щитолистого та рожевого пелікана.
Ізмаїл - пам'ять віків
ФІЛЬМ ЮРІЯ ОНИЩЕНКО
"МЕЦЕНАТ УКРАЇНИ ЄВГЕН ЧИКАЛЕНКО"
Дата завершення: 7 грудня 2021
Євген Чикаленко (1861-1929) – землевласник, підприємець, культурний діяч. Розповідь про нього ведеться від імені історика, який здійснює подорож до місця народження, до рідної Землі Чикаленка. Пам’ять про мецената пов’язується з об’єктами – пансіоном, де він вчився в Одесі, книжками, які він сам видавав та допомагав видавати українським письменникам та науковцям, після цього знайомства з одеським періодом розпочинається подорож. Залізнична станція, де Чикаленко сідав на потяг і прибував додому, і де так само бували Володимир Винниченко, Сергій Єфремов та інші друзі Чикаленка. Нарешті, Перешори – руїни храму, побудованого родиною Чикаленка, і його Земля. Селяни в Перешорах пам’ятають дивного пана. Спогади Євгена яскраво змальовують його рідну Землю, яку він за своїм висловом «Скільки вже землі продав на «Раду», тобто на видавництво першої україномовної щоденної газети Наддніпрянської України.
ПРЕМ'ЄРА В УКРАЇНІ 21 ГРУДНЯ М. КИЇВ, М. ОДЕСА
2021 Paus Premieres Festival – номінант
2022 First-Time Filmmaker Sessions By Lift-Off Global Network – номінант
2022 New York Istanbul Short Film Festival – номінант
2022 Hamburg Film Awards - номінант
2022 Shiny Sparkle Independent Online Film Festival (SSIOFF) - фіналіс
2022 Inter Short - номінант
2022 OTB | Only The Best Film Awards - кращий документальний фільм
2022 Panama Series Festival – номінант
2022 Lift-Off Filmmaker Sessions @ PinewoodStudios - Номінант
2022 Bayelsa International Film Festival - Номінант
2022 Cineaste International Film Festival of India - Номінант
"МЕЦЕНАТ УКРАЇНИ ЄВГЕН ЧИКАЛЕНКО"
Дата завершення: 7 грудня 2021
Євген Чикаленко (1861-1929) – землевласник, підприємець, культурний діяч. Розповідь про нього ведеться від імені історика, який здійснює подорож до місця народження, до рідної Землі Чикаленка. Пам’ять про мецената пов’язується з об’єктами – пансіоном, де він вчився в Одесі, книжками, які він сам видавав та допомагав видавати українським письменникам та науковцям, після цього знайомства з одеським періодом розпочинається подорож. Залізнична станція, де Чикаленко сідав на потяг і прибував додому, і де так само бували Володимир Винниченко, Сергій Єфремов та інші друзі Чикаленка. Нарешті, Перешори – руїни храму, побудованого родиною Чикаленка, і його Земля. Селяни в Перешорах пам’ятають дивного пана. Спогади Євгена яскраво змальовують його рідну Землю, яку він за своїм висловом «Скільки вже землі продав на «Раду», тобто на видавництво першої україномовної щоденної газети Наддніпрянської України.
ПРЕМ'ЄРА В УКРАЇНІ 21 ГРУДНЯ М. КИЇВ, М. ОДЕСА
2021 Paus Premieres Festival – номінант
2022 First-Time Filmmaker Sessions By Lift-Off Global Network – номінант
2022 New York Istanbul Short Film Festival – номінант
2022 Hamburg Film Awards - номінант
2022 Shiny Sparkle Independent Online Film Festival (SSIOFF) - фіналіс
2022 Inter Short - номінант
2022 OTB | Only The Best Film Awards - кращий документальний фільм
2022 Panama Series Festival – номінант
2022 Lift-Off Filmmaker Sessions @ PinewoodStudios - Номінант
2022 Bayelsa International Film Festival - Номінант
2022 Cineaste International Film Festival of India - Номінант
МЕЦЕНАТ УКРАЇНИ ЄВГЕН ЧИКАЛЕНКО
Фільм Юрія Онищенко
Всеволод Змієнко
"Дві війни одного Одесита"
Всеволод Змієнко (1886-1938) – кадровий офіцер російської армії, який взяв участь у Першій Світовій війні, а в революційному 1917 році вступив до лав захисників Української народної Республіки. Головна ідея документального фільму про його дві війни – на боці імперії, де він вимушений був воювати за ефемерні імперські інтереси і в Галичині зіткнувся з такими ж українцями по той бік фронту, і друга війна – за незалежність України, де знову на території Галичини рівно через шість років він зустрівся в бою з більшовицькою 1 кінною армією. Рефреном увесь час чується його риторичне питання «Чому ми, українці, б’ємось на рідній землі один з одним?» Це питання яке його постійно повертає до розуміння національного інтересу – єдності народу перед зовнішнім ворогом, державницької позиції. Іде перегукування двох боїв – коли він веде в атаку роту піхоти на січових стрільців піді Львовом у 1914 році (візуальні образи мирного поля, яке топчуть солдатські чоботи, азарт, запал солдатів, але не розуміння, навіщо все це) та коли він командує обороною Замостя (образ виснаження у солдат, втоми від шестирічних війн, але розуміння, що йде боротьба за свою державу). Використовуються кадри бойових дій Першої світової та Визвольних змагань. Оповідання ведеться від імені Всеволода Змієнка, все видно його очима, внутрішній голос коментує події.
Прем'єра в Україні 21 Січня м. Одеса
2022 Paus Premieres Festival – номінант
2022 First-Time Filmmaker Sessions By Lift-Off Global Network – номінант
2022 OTB | Only The Best Film Awards - кращий документальний фільм
2022 OTB | Only The Best Film Awards - кращий воєнний фільм
2022 Panama Series Festival – номінант
2022 Lift-Off Filmmaker Sessions @ PinewoodStudios - Номінант
2023 Bistrita Romania International Film Festival - Номінант
Всеволод Змієнко
"Дві війни одного Одесита"
Всеволод Змієнко (1886-1938) – кадровий офіцер російської армії, який взяв участь у Першій Світовій війні, а в революційному 1917 році вступив до лав захисників Української народної Республіки. Головна ідея документального фільму про його дві війни – на боці імперії, де він вимушений був воювати за ефемерні імперські інтереси і в Галичині зіткнувся з такими ж українцями по той бік фронту, і друга війна – за незалежність України, де знову на території Галичини рівно через шість років він зустрівся в бою з більшовицькою 1 кінною армією. Рефреном увесь час чується його риторичне питання «Чому ми, українці, б’ємось на рідній землі один з одним?» Це питання яке його постійно повертає до розуміння національного інтересу – єдності народу перед зовнішнім ворогом, державницької позиції. Іде перегукування двох боїв – коли він веде в атаку роту піхоти на січових стрільців піді Львовом у 1914 році (візуальні образи мирного поля, яке топчуть солдатські чоботи, азарт, запал солдатів, але не розуміння, навіщо все це) та коли він командує обороною Замостя (образ виснаження у солдат, втоми від шестирічних війн, але розуміння, що йде боротьба за свою державу). Використовуються кадри бойових дій Першої світової та Визвольних змагань. Оповідання ведеться від імені Всеволода Змієнка, все видно його очима, внутрішній голос коментує події.
Прем'єра в Україні 21 Січня м. Одеса
2022 Paus Premieres Festival – номінант
2022 First-Time Filmmaker Sessions By Lift-Off Global Network – номінант
2022 OTB | Only The Best Film Awards - кращий документальний фільм
2022 OTB | Only The Best Film Awards - кращий воєнний фільм
2022 Panama Series Festival – номінант
2022 Lift-Off Filmmaker Sessions @ PinewoodStudios - Номінант
2023 Bistrita Romania International Film Festival - Номінант
Всеволод Змієнко
"Дві війни одного Одесита"
"Дві війни одного Одесита"
Фільм Юрія Онищенко
"ОДИН ДЕНЬ ІВАНА ЛИПИ"
В Одесі ідея проголошення незалежності України завдячує лікарю Іванові Липі, який ще студентом брав участь у діяльності таємного Братства Тарасівців. На честь Івана Липи названа одна з вулиць Одеси. Він був не тільки лікарем, але й комісаром, тобто керівником міста у 1918 році, двічі міністром уряду Української народної республіки, а ще – автором віршів та дитячих казок Проживімо з Іваном Липою один з днів – 11 січня за юліанським або 24 січня за григоріанським календарем 1910 року. Це був понеділок, ранок якого розпочався для нашого героя на робочому місці, в лікарні для бідних.
Прем'єра в Україні 11 квітня м. Одеса
2022 OTB | Only The Best Film Awards - кращий документальний фільм
2022 Lift-Off Filmmaker Sessions @ PinewoodStudios - Номінант
2022 First-Time Filmmaker Sessions – номінант
"ОДИН ДЕНЬ ІВАНА ЛИПИ"
В Одесі ідея проголошення незалежності України завдячує лікарю Іванові Липі, який ще студентом брав участь у діяльності таємного Братства Тарасівців. На честь Івана Липи названа одна з вулиць Одеси. Він був не тільки лікарем, але й комісаром, тобто керівником міста у 1918 році, двічі міністром уряду Української народної республіки, а ще – автором віршів та дитячих казок Проживімо з Іваном Липою один з днів – 11 січня за юліанським або 24 січня за григоріанським календарем 1910 року. Це був понеділок, ранок якого розпочався для нашого героя на робочому місці, в лікарні для бідних.
Прем'єра в Україні 11 квітня м. Одеса
2022 OTB | Only The Best Film Awards - кращий документальний фільм
2022 Lift-Off Filmmaker Sessions @ PinewoodStudios - Номінант
2022 First-Time Filmmaker Sessions – номінант
ОДИН ДЕНЬ ІВАНА ЛИПИ
Фільм "ВЕЛИТЕЛЬ"
experimental, drama
2017 рік
Продюсер та режисер - Юрій Онищенко
experimental, drama
2017 рік
Продюсер та режисер - Юрій Онищенко
ВЕЛИТЕЛЬ
щоб освітити шлях